Талант як є, то його видно
В житті, відтак, на сцені.
Якщо нема – не допоможуть,
Ні «плечі», ні «зелені».
І сльози також не поможуть.
Якщо нема таланту.
Та й екстрасенс не наворожить.
Він – рівня діаманту.
Яким не був би твій талант,
Він за себе говорить.
Талант – успішності ґарант,
Це його чин доводить.
Таланти – різні, різні й ті,
Хто ними володіє.
Горшки ж бо ліплять не святі,
А ті, хто просто вміє.
Для когось – просто, а комусь
Мороз поза плечима.
Не вмію так, але дивлюсь
Широкими очима.
Ото Господь послав талант!
Не треба й каші їсти.
Талант – не натяк на талант,
На нього треба сісти.
Вудила в руки взять свої,
Та й гоном, гоном, гоном…
Талановиті в нас усі,
Лиш помани мільйоном!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484324
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Едельвейс137