Плач дитини серце крає
Воно плаче, ніби знає,
Що у цілому світі нічого не має.
Покинуте мале дитя,
Бореться за кращеє життя.
Йому не треба розкоші мінливій,
Не треба влади та впливовості
Йому лиш потрібен материн погляд,
Бо знає - він вбереже від усякої жорстокості.
Сьогодні все знецінено,
Сьогодні кожен тільки шкуру кращую дере.
Сьогодні мораль спотворено,
Сьогодні кожен що хоче бере.
Він ладен по трупах ступати,
Йому, мабуть, на себе тільки не плювать.
Він ладен останнє навіть у волоцюги забрати,
За це у пеклі згорать.
А дитина, котра зосталась одна,
Ні в чому цьому не повинна
За що їй таке життя?
Їй багато не треба
Лишь краплю добра почуття.
Жадоба вже не сміття,
Чи настане колись каяття?
І чи спроможен ще люд
Серед всячеських ман,
Віднайти праведний шлях,
Позбутись оман?
І почути нарешті
Плач дитини серед гомін відразливих дум,
Зкинути кайдани грішника
Та побачити з рештою промені сонця
Стерти з обличча сум. (07.03.14)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484317
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Волошина Екатерина