і дзвонити тепер стало нікому
чатувати не варто під вікнами
хоч були одне одному ліками
і таке не забути й з віками.
і горіти тепер вже до попелу
розкидатись словами зопалу
так тягнутись вперто до ідеалу
й віддавати себе на поталу.
і завчити напам'ять улюблене
була ним ти навіки загублена
на світанку залишив розгублену
і назавжди й від тоді одну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2014
автор: Ivanka B.