Плаче дощ

Я  закрила  осінь  в  білу  скриню,
А  ключі  поцупив  дощ  весняний.  
Я  їх  зберігала  як  святиню.
Дощ,мій  дощ,який  ти  неслухняний.

Закриваю  осінь.Ця  чаклунка
Шелестить  вітрами  цілу  зиму.
І  мені  здається,що  віщунка,
Бо  ховає  знов  одну  людину...

Я  закрила  осінь...Дощ  тремтливо
Всі  ключі  від  мене  заховає...
Плаче  дощ.Та  зовсім  це  не  диво.
Плаче  дощ.І  пісеньку  співає:

"Не  плач,не  плач  Україно,
Згинуть  вражі  сили.
Не  поставлять  на  коліна!..
В  хатоньку  вносили
Сина,що  вмер  на  війночці.
Як  же  таке  сталось!
У  вкраїнському  віночку
Дівча  засміялось.
То  ї'хлопець  був.Заплаче  
За  ним  його  ненька.
Ти  на  небі  вже  козаче?
Я  як  же  миленька?..
Ці  пустять  тебе  до  раю,
Ці  відкривуть  двирі?
Ключ  від  осені  лем  маю.
Все,шо  у  ня  нині...
Не  плач,не  плач  Україно!
Згинуть  вражі  сили!
Не  поставлять  на  коліна!
Помер  лем  твій  милий..."



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484211
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2014
автор: Відочка Вансель