А, що коли знову сп'янілий амур,
Шле стріли погані наліво, направо.
Він ними зриває життя в каламбур,
І робить він те дуже жваво.
У мене попав, а у тебе? Не знаю...
Бо може насправді лиш я тут кохаю?..
Тобі ж надоїв уже своїм жужанням.
Чи милий мій образ для тебе, кохання?
Я вірю, що так. Плекаю надію.
Її сподіваннями щирими грію.
Твій погляд дарує для неї тепло.
Я вірю! Кохання іще не згуло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2014
автор: Apeno libero