Свічу життя запалюєм не ми.
Це - задум Бога,втілений батьками.
Жаринка світла в мороці пітьми
Стає надійним вогником з роками.
Не надто сильний вогник у свічі -
Не розтопити ним одвічну кригу.
Та можна освітити мудру книгу,
Що зберіга від розуму ключи.
А розум- це субстанція така,
Що із істоти створює людину,
Що із холопа робить козака,
Як маєш на увазі Україну.
Шукай ту книгу і світи!
Хоча,
Вирішуй сам.Бо це твоя свіча.
6 бер.2014 у Н.Санжарах
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483963
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 06.03.2014
автор: віталій чепіжний