Весна. Та не час українцям веснянок співати:
Деруть на шматки Україну брати і сусіди.
Ми вмієм любити усіх і ми вмієм прощати,
Але роздирати Вітчизну – не можна простити.
Одна в нас держава – в Луганську, Криму і Карпатах,
Як правда одна на весь світ, як одна рідна мати.
Ми вмієм любити усіх і ми вмієм прощати,
Й стріляти ми вміємо, але ж не хочем стріляти.
У нас – мирний атом, народ у нас мирний до часу:
Межа є всьому, лише прагнення волі безкрає.
Ми вмієм любити усіх і ми вмієм прощати,
Караємо вбивць і хапуг, якщо Бог не карає.
Спимо в камуфляжі і молимося з автоматом;
Плюють в наших храмах і в душі нам зайди ворожі.
Ми вмієм любити усіх і ми вмієм прощати,
І вмієм за край свій стояти на смерть і ще довше.
Нехай вороги не чекають для себе пощади:
Зневага на голови їхні, а куля – у серце.
Ми вмієм любити усіх і ми вмієм прощати, –
Ми вміємо все, якщо вміти нам то доведеться.
У нас – хата з краю, але ми усі – брат за брата,
До скону ми всі українці – дорослі і діти.
Ми вмієм любити усіх і ми вмієм прощати,
Та знищувати Україну – не можна простити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483932
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2014
автор: Perelubnik