Не вам учити нас , як жити
Бо ваші руки в нашій є крові.
Вже вистачить вам всім темнити,
Скажіть відверто:- Хочем землі ці.
За них готові ви замордувати
Весь нарід, що на землях цих живе.
Не можете спокійно спати,
Що це не ваше, а чуже.
Сказав Господь:- Не пожадай чужого.
Хоч ви давно вже зрадили Йому,
Вам скажем:- Зась, не віддамо вам свого,
І не питайте нас, будь-ласка:- А чому?
Ви злі й підступні, та не ідіоти,
Навіяли, що ми слабий народ,
І ось фінал - приїхали вже доти,
Де йдем без вас ми до своїх висот.
А ви тремтіть і бійтеся у злобі,
Щоб нам колись про вас ще не згадать,
З'явитись вам в оновленій подобі
І ваше єж ярмо на шию вам віддать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483866
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2014
автор: Jar Tur