Я не вдягаю вишиту сорочку,
Але у мене вишита душа,
Можливо, я і безтолкова дочка,
Але я воїн вільного коша.
Моя відвага – найгостріша шабля.
Я свою волю не віддам чортам.
Можливо, я лише маленька крапля,
Але навколо мене океан.
Чумацьким шляхом справжні отамани
Ідуть в майбутнє по новітніх картах.
Дух кожного живого то ліхтарик,
Полеглих душі світяться в лампадках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483621
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2014
автор: Вікторія