І знову біла заметіль,
де квітла вчора жовта рута,
і знову в серці моїм біль:
мої слова – моя отрута!
Без Волі Божої на те
ніщо ніколи не загине,
що квітень снігом ще мете,
у тім нема весни провини.
Чому ж виню я все і всіх,
і навіть ту зав’ялу руту,
хоч добре знаю – мій то гріх:
мої слова – моя отрута!
Створено 19. 04. 19862 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с.
С. 58.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483583
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2014
автор: Т. Василько