Морок. Невловима чорна тінь минулого відчаю
Схоплена невидимою рукою за хвіст
і розвіяна димом-туманом над нашими головами,
на кордоні реальностей та марив.
Все. Більше ніхто з нас не зможе
задовольнити зростаючу хіть
наших зміїв-демонів.
А ті темні кімнати, які позбавлені розуму,
Поглинають найменші проміні бажання
Бути поміченим серед мільйона порожніх тіл,
Що блукають щурачими норами повітряних замків.
які відтинають крадіям душі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483582
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2014
автор: the Last Good