Заслання поета

Ой  Тарасе,  неборака,  куди  ж  ти  полинув,
Полетів  в  краї  далекі,  ледь  там  не  загинув.
Занесло  тебе  далеко  в  недолю,  в  неволю,  
Птаху  крила  пов’язали,  позбавили  волі.

Орел  птаха  дужа,  вільна  –  літає  де  схоче,
Та  занесло  вітром  вражим  геть  за  ясні  очі.
Важко  бути  у  засланні  в  землях  непривітних,
Відірваним  від  Вкраїни,  від  братчиків  рідних.

Сподівалась  душа  правди,  що  дрімала  з  роду,
Щоб  сім’я  велика,  вольна  була  у  народу,
Та  згубила  лиха  доля  душу  неповинну,
Що  любила  до  нестями  неньку  Україну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483460
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: Олекса Світлий