Ой Тарасе, неборака, куди ж ти полинув,
Полетів в краї далекі, ледь там не загинув.
Занесло тебе далеко в недолю, в неволю,
Птаху крила пов’язали, позбавили волі.
Орел птаха дужа, вільна – літає де схоче,
Та занесло вітром вражим геть за ясні очі.
Важко бути у засланні в землях непривітних,
Відірваним від Вкраїни, від братчиків рідних.
Сподівалась душа правди, що дрімала з роду,
Щоб сім’я велика, вольна була у народу,
Та згубила лиха доля душу неповинну,
Що любила до нестями неньку Україну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483460
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: Олекса Світлий