( в пам'ять Устимка, його голуба каска стала легендою)
Лежала каска кольору блавату.
На ній криваві маки розцвіли.
Вже не ховав сльози рідненький тато:
- Устимку, стій. Без мене в рай не йди.
... І Каїн Авеля убив,
бо голос в брата був дзвінкіший.
Й за те, що Авель просто жив,
й за те, що мамі був миліший.
Лежала каска - голубеньке небо.
Прострелена, як доля молода:
- Мій, батеньку, я би прийшов до тебе,
але вона мене чомусь не вберегла.
... І Каїн Авеля убив.
Де заповідь - не вбий? Усує.
Там ж сатана від сміху вив:
-Ти ж бачиш, Боже, я - паную.
Лежала каска голуба, як мрія.
У вічність рвалась праведна душа.
В ту ніч зі Сходу вітер віяв.
В ту ніч у небо краща сотня йшла.
... І Каїн Авеля убив.
Від крові брата витер руки.
...Там голуб так тоді тужив,
що рвалось серце від розпуки.
Оксана Максимишин-Корабель
3 березня 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483423
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: ОксМаксКорабель