Весна тремтіла зляканим норд-остом,
Тихенько лісом йшла на перелаз.
Гойдала річку, стугоніла мостом,
Стирала слід усіх гірких образ.
Навідалась з кленовим першим соком,
Що краплями сльозив у жолобки,
Сусід лукавий, шворний, невисокий,
Удосвіта зливав його в банки.
Щемка, примхлива, напівілюзорна,
Ця провесінь із жаданим теплом,
Що барвінковим небом неозорим
Повисла над пробудженим селом.
Людей хапає хвацько за обшивку,
У руки мітли, рядна і граблі,
Щоби до свят чепурно все і швидко
Прибрали зледачілі школярі.
На вулицях незвично гомінливо,
Десь сваркою подвір'я ожива,
Весна ґаздує радісно, грайливо,
І звично коїть всі свої дива.
Блідим серпанком ранок позіхає,
Завершився вкотре етап зими.
Село цю пору знову зустрічає
Новим життям і славними людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483306
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Ніла Ревчук