У трембіти розлуки голосять вітри.
І безмовна печаль вже стоїть на узвишші.
І жадані, і втішні колись вечори
Ми стрічаєм в обіймах холодної тиші.
І вже мерзне душа. Плине сум звідусіль...
У надтріснутий дзвін б'є на сполох тривога.
Ти на ласку скупий, тільки щедрий - на біль.
І, здається, розходяться наші дороги...
Я тебе не чекаю, не кличу уже.
Вгамувалося, стихло кохання шалене.
Тільки серце чомусь образ твій береже,
І у снах знов і знов ти приходиш до мене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483207
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Ірина Хміль