Самотнім бути не страшно, а образливо. Образливо розуміти, що ти в своєму житті не зміг знайти близьку по духу людину, когось, хто би давав поради, вислуховував, жартував з тобою, ділився своїм болем. Когось, хто би не відпускав, але і не тримав біля себе. Але найобразливіше, коли ти мав таку людину та відпустив, втратив…тоді направду дико боляче. Ти вимушений починати нове життя, та й ти стаєш тоді зовсім іншим, новим. І тепер лише від тебе залежить ким ти станеш, яку людину вимайструєш із себе. Тепер це лише твоя турбота, лише на тобі лежить відповідальність цієї ювелірної роботи – змайструвати себе. Зроби це - зроби себе! Без сторонньої допомоги, критики та порад. Робота ювеліра дорого ціниться, особливо, коли це індивідуальна, оригінальна робота. Тож, що заважає тобі почати роботу? Що не дає тобі працювати над собою, аби зробити із себе найіндивідуальнішу оригінальність? А там, з часом, і завітають нові люди до тебе…нові люди до нової людини. Все нове… але ніяк по-іншому не буває. Все! Завжди! Змінюється!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483103
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: Ксенія К.