Я не живу, я тихо мрію…
Навколо хтось кудись спішить.
Я цим давно вже не хворію,
Воно в мені дрімотно спить.
Віддай хоч душу на поталу,
Хоч серце вирви – все одно
Колись притягнуть на розправу
Життя прокручене кіно.
І після тяжкого падіння,
Якщо піднімешся з колін,
Прийде важке нерозуміння:
Нащо спішив й куди добрів…
Та з часом все пройде, забудуть,
Що ти зробив, кому і як,
І хтивий люд тебе незлюбить,
Замреш, як висохлий будяк.
Я не живу, я тихо мрію
На біднім острові надій
У те, у що давно не вірю:
Гуртуйся вже, народе мій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483045
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: Г. Король