Ось так бажаєш до нестями,
Заплющиш очі… та не знаєш..
Заради кого і навіщо,
Лиш спомин душу зігріває,
Що вже ні кого не чекає…
І раптом знову, як ніколи,
ці дивні відгуки, відлуння…
І стукіт в двері у дірках,
Пронизливий, пекучий..
Непомітний для сторонніх…
А потім раптом озирнешся,
І помічаєш в тому Щирість!
Хоч страх можливого падіння,
Переконав спершу мовчати,
Але таке ясне проміння,
Його тепло до оніміння…
В якому Щастя і Любов,
Доволі рідкий збіг відтінків,
Що виявляється в словах і вчинках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483034
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: J.R.