Летять так легко листя вниз
Безтямно й так далеко.
По обрію ключем тяглись
Мрійливо в даль лелеки.
А я на ґанок погляну,
І бачу там травичку,
Яка збирать в собі росу
Щодня має за звичку.
І листя падали щодня.
Й в агонії осінній
Крутив їх трепно листопад
У хуртовині дивній.
Крутив, крутив допоки в раз
Вони не позлітали.
Й дерева голії тепер
Стояти собі стали.
І холодно зробилось щось,
Та я не розумію.
Неначе вітер загасив
Деревам всю надію.
І так щороку восени
Кружляє, вітер бродить.
Немов би щось шукає час,
Та зовсім не знаходить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482942
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: Ashley Taylor