Душа закована в залізо,
На серці криця броньова,
Їх не поранять, не поріжуть
Ні леза гострі, ні слова.
Я у душі вогонь тримаю,
А біль приховує броня.
Довкола хаос – все чекаю
Лише надій, і так щодня.
Сьогодні ціни стали вільні –
Хтось богу душу віддає.
Ми ж онімілі і спокійні,
А час нас знов жорстоко б’є?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482800
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Мірошник Володимир