Темрява. Всепоглинаюча темрява.
Ніч поступово затягує своєю пеленою оголене місто.Сірий туман,певно з нею в змові,осипає сирою непроглядністю.Високі кремезні дерева здаються жахливими монстрами.Вітер гойдає іхнє широке гілля,схоже на кігті потойбічної химери.
Темрява. Лише чорна темрява.
Молодий місяць тоне серед гігантських нічних хмар.Його тьмяне світло ледь пробивається і з першого погляду взагалі непомітне.Зірок мало.Вони ховаються в сірій мряці.
Темрява. Тупий безглуздий смуток.
Цієї ночі він стає дедалі глибшим та болючішим.З кожним поривом осіннього вітру опале листя ледь-ледь шурхотить,підіймається,знову падає на землю.Вона притягує його своєю гниллю.
Холодна ніч. Порожнє місто.
Тут існує якась незвична гармонія.Щось просте,байдуже...темне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482782
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Ендрю Мітін