Ще сніг лежить,а "котики" на вербах
Прокинулись і дивляться на світ.
І сонячним промінчиком накрились,
Бо холодно малим,не тає лід.
Такі маленькі,а такі хоробрі,
Бо перші вісники зеленої весни.
А погляд у зими такий холодний.
Здивована.І хто вони такі?
Хоч білий колір мають,а живі.
Ростуть,цвітуть-сніги перемагають.
Кущі,дерева дивляться на них
Й собі за ними зиму проганяють.
І сніг тікає-застидавсь малих.
Вони пухкенькі лапки свої гріють.
Сміється ніжно сонечко до них,
Потроху мами-верби зеленіють.
Тікай зима,тікай собі на північ
І забирай морози і сніги.
Бо "котики" на світ вже народились.
Це перші кроки і весни сліди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482717
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: кацмазонка