Валентино, Валентино, сонця ясен цвіт,
За три роки як дружина, буде сорок літ.
Роки швидко промайнули, наче й не жили,
Навіть краще позабулось, мов не тут були.
Ще як з дітками ходили по оцих стежках,
Як в садочок їх водили в мандри по казках.
Ще й трудитись їх привчали в праці й навчанні,
Щоб здорові виростали в роки осяйні.
Потім вчитися послали в визнані міста,
Спеціальність здобували, певно, неспроста.
Вже на просторі широкім внуки підросли,
Постаріли й ми за роки, наче й не жили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482671
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Анатолій Сулим