Мої вуста без запаху ванілі.
Я не палю елему чи з ментолом.
І я не мрію у житті про крила,
Бо що оті далекі видколиа?
Дивлюсь на світ реальними очима-
Не затіняю димом сигарет.
А біль загляне в душ невгасимий-
Її рятує з класики куплет.
Буває, в людях помиляюсь часом,
Бува,що помиляються в мені.
Та не люблю лукавих вивертасів,
Тікаю від солодкої брехні.
Ні, не клянись у вічному коханні, Нічо не вічне. а воно - тим більш,
Бо бачу фальш у кожному зітханні,
Йому ціна не золото, а гріш.
Не мрію я про зорі піднебесні.
Таким, як ти, до зір не долетіть.
Стою на цім болючім перехресті,
Боюсь в своїй зневірі перетліть.
Я не палю, бо в тім нема потреби,
Й романтики в тім жодної нема.
Яке ж високе наді мною небо,
І я під ним в самотності німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482654
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Ліма Ігво