Як за вікном закапає дощик,
На серце сум спускається зрадливо,
Гірких думок мереживо спішить
В передчутті розпачливої зливи.
Тоді летять про майбуття думки,
Про те що буде далі в цьому світі,
Які підуть, які прийдуть роки,
Як жити в них, і де себе подіти.
І що зробить, щоб краще всім було
У цьому світі: брату, другу, сину,
Як зло минуть, і як знайти добро,
Щоб ним наповнить рідну Україну.
Такі думки, немов передчуття
Нових зворушень і нового болю,
Чи ж їх позвало до думок життя,
Чи може небо, що над головою?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482456
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Мірошник Володимир