Задихався, надломлено,вітер
І в напруженій тузі,стихав.
- Нам з тобою судилися діти,
Не потрібно банальних вистав...
Роздував їй розірвані квіти,
То сміявся,то гірко ридав...
Похилив до землі її віти,
Шепотів,без банальних вистав...
Розучилася просто радіти,
Посміхатися,так,без підстав...
І у них тепер спільні є діти...
І життя із банальних вистав!
(с)Єлисавета Град 04.02.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2014
автор: Єлисавета Град