Ні, все ніяк не мені даровані
Відгуки музик – оцих антислів серед безчасся.
Хоча товща води невелика –
Наче коло годинника на руці.
Оживає усе від твого причастя,
Але якось безрадісно,
Якщо мовчки вдивляєшся в очі ріці.
Все наповнене виллється
Назвою місяця навесні,
Та не чую слів Лазаря серед шеолу,
Бо віднині він жінка?!
Ти ж народжуєш мить,
А вона вироджується в Вічність.
Так і богообрана божистість
Тужить з іменем на таврі,
Я би озвалась тишею,
Але постріл руйнує спрагу
До безалфавітних розмов.
Тільки пристрастю, тільки покликом
Говоритимеш ти мені.
Та де ти був, коли світло зникло?
Коли буря принесла більше,
Ніж заламування рук від нестачі думок?
Ох,думка – це твій зашморг,
І коли ти висітимеш на родинному дереві
Із пов’язкою самогубці,
Я розріжу мотузку на найменші дрібки,
Кожна матиме Власну назву,
Та найменша ниточка матиме
Смерті Дух.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482429
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Олена Ганько