В березу впиваються кігті шипшини,
Розтинаючи смугами зблідле чоло,
І точаться з рани прозорі краплини,
Наче сльози дівочі - душі джерело.
Не торкайтеся рани солонії вітри,
Не куштуйте цих сліз, душогуби мої,
Заховайте любові загублені крихти
У невчасне зізнання й весняні дощі.
Загублюся у вітті безлюдного лісу,
Поміж верб довгокосих завчасно зотлів,
Але серце своє я тобі не залишу,
Бо пізнати його ти, на жаль, не схотів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482420
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Сергій Ранковий