Звуки роялить квадратні
небо, вагітне дощем,
в зраненій тиші брунатній
чахне зірниця прищем.
Крихта чужого ужинку,
й ту общипали вітри,
хмари, що вже напідпитку,
правлять за неї торги.
Що на землі, те й на небі –
палиця кривди одна –
кане вся правда у невідь,
дощ полосне, як з відра.
* * *
Будуть ще зорі зоріти,
Місяць на небі зійде,
тільки не буде горіти,
що під дощами згниє.
Створено16.01 - 16.02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 43
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2014
автор: Т. Василько