Стомилась ти, ненечко, сивою стала,
Літа протікають, як води стрімкі.
Пора б відпочити... Та щойно світання -
Пірнаєш, як пташечка, в дні клопіткі...
"Не можу без діла, - говориш ти дітям, -
З дитинства із сонечком звикла вставать,
Росою вмиватись і знову радіти,
Що працею можу цей світ шанувать."
Ой, чаєчко-мамо, голубонько мила,
Щорік - на долонях нова борозна,
Бо скільки руками всього ти зробила,
Що дотик їх ніжний весь світ упізна!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482230
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2014
автор: Ірина Хміль