І звереснула дико туга,
Похололо в мільйонах серць:
Батька... брата... сусіда... друга...
Вмить пожер цей безглуздий герць.
Кораблі крізь тужливе море
Відпливають - навіки - в сон...
І чоло переоре горе
Лютим пострілам в унісон.
Це вже потім - зірки Героїв,
Це вже потім - потоки слів...
Зараз - зек молодою кров'ю
Хижу пику нахабно вмив.
Батька... друга... сусіда... брата...
І в кривавих сльозах Дніпро...
І голосить небесна варта:
Українонько, вдерж добро!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482064
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.02.2014
автор: Василь Задорожний