Хтось затіяв таке, що я досі тебе спокутую.
Кращим другом стає не осінь, а орфографія.
Час від часу тепер у мені прокидається мафія,
І я так полюбила у лютому бути лютою.
Ти не мною хворів, тож я вкотре ставала вовчою.
Так кидалася в стіни вокзалами, циферблатами,
Що навчилась губити себе за координатами
І знаходити знову, допоки тебе замовчую.
У якомусь житті я була би стюардесою,
Щоб подалі від (с/т)ебе, землі і втрачати значення,
Аби кожен рядок звучав, наче звинувачення,
Але завжди пишу (прокляття!) не за адресою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481973
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.02.2014
автор: Fairytale