Дурість

Стіни  шоколадного  кольору.  Меблі  шоколадного  кольору.  Чашка  шоколадного  кольору.  В  ній  шоколад.  Шоколадні  очі  навпроти  мене.  Легкий  присмак  шоколаду  від  шоколадної  сигарети  на  губах,  вифарбуваних  шоколадним  кольором.  Довкола  за  столиками  люди.  Нерв  за  нервом  вмирають.  Годинних  у  формі  плитки  шоколаду  тікає  все  голосніше.  Музика  ллючогося  шоколаду  у  кофейниці  і  невеличкій  фабриці  шоколаду.  Погляд  вправо.  Погляд  в  ліво.  На  неї.  Шоколадні  очі  її  опущені  на  шоколадний  столик,  а  з  вуст  вилітає  дим  шоколадного  кольору.  Погляд  підіймається  і  впивається  в  мене.
-  Ну  що,  ти  подумав?  –  зненацька.
-  Я?  
-  Ти  бачиш  тут  ще  когось.
Оглядаюся  –  нікого  нема.
-  Ні,  -  кажу  –  Не  бачу.
-Тоді  відповідай.
Мнуся.  Труся.  Очі  зиркають.  Кручу  філіжанку  в  руках.  Аби  в  очі  не  дивитися.  Мене  трохи  трясе.
-  З  тобою  все  добре?  –  знову  питає  мене.
Дивлюся  на  неї  впритул.  ЇЇ  шоколадні  очі,  здавалося,  не  мають  інших  варіацій  погляду.
-  Так,  треба  просто  трохи  пройтись…  Я  зараз…  Я  секунду…  Чекай.
Іду.  ЇЇ  погляд  знову  спускається  на  шоколадний  столик.  
Я  відкриваю  двері  ресторації  і  ледь  втримуюся  на  ногах.  Шалений  порив  вітру  тягне  мене  з  кав’ярні.  Я  зазираю  в  глибину  вулиці  і  не  бачу  її.  За  дверима  швидко  пролітають  хмари.  Сірі,  темні,  трохи  сині.  Ніч.  Я  зачиняю  двері  і  переводжу  дихання.  Так  поки  я  то  робив,  весь  шоколад  з  кав’ярні  кудись  зник.  І  чашка,  і  годинник,  і  дівчина  з  шоколадними  очами.  На  цьому  місці  тільки  сіра,  роздовбана  руїна.  Промінь  сонця  проривається  крізь  стелю,  освітлюючи  моє  лице.  Настала  весна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481946
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: IseeU