Неначе листя восени,
Ми розлетілись в різні боки.
Ледь чутно наші голоси,
І все віддаленіше – кроки.
За вітром ти помчав услід,
Мене дощем зірвало з гілки.
Ти помарнів, пожовк і зблід,
Я постарішала – і тільки.
Ми закрутили, хоч невлад,
Танок останній не під сили.
Та обірвав нам листопад
Надії і посохлі жили.
Жбурляв мене і дощ, і сніг.
Я до калюжі враз прибилась,
І у багнюці, всім на сміх,
Я порсалася і втопилась.
Ти також довго не літав,
Підступний вітер тебе кинув,
Завів далеко за курган,
Ти там від холоду й загинув.
І потепління вже не жди,
Пройшла пора, зів’яли роки.
Неначе листя, назавжди
Ми розлетілись в різні боки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481933
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Анна Берлинг