[i](продовження "І буде кров...")[/i]
Нема закону нині, як було
і вчора: без поваги, без закону...
То бій гримить, то сварка та прокльони...
На брата брат іде, і зло — на зло.
Ще не просіли гребені могил,
ще півча всіх померлих не відвила,
а Україна знов хапає вила
і підіймає — із останніх сил,
і брату каже брат: живи, як я,
бо ти, мій брате, не навчився жити!
Хіба Вкраїні не стає забитих?
Чи люди, як не схожі, — не сім'я?
Чи Бог, мій брате, в небі — не один?
чи кривця не червона у сусіда?
чи хліб — не з тої ж ниви до обіду?
чи злидні — кращі? Чи потрібен тин
по нивах та по селах чи містах?..
Давай одягнем в митниці Славуту,
а в синю воду виллємо отруту:
як птах поп'є, то най сконає й птах?!.
Не чує брата брат, село села
не хоче чути, кожен — на своєму
стоїть — без серця, трепету, без щему —
на го́рі, гей, — чи горі́ із зла!..
Що мова — не така, що сум - не не так,
як має бути в хаті за статутом,
що плахта не за правилом запнута —
то вже не Україна... А кріпак —
не більше волі мав, ніж ти чи я,
коли ми вже — чужі у рідній хаті?
Кидаймо ж все «нещире» до богаття,
бо нині Україна — не сім'я!
...Портрет Шевченка в хаті на стіні
однаковий на Заході й на Сході,
а мова — різна... Годі, люди, годі!..
Одначе, сумно й соромно мені,
бо — пекло в домі... Крайте ж рідний край,
різніть братів, складайте з них когорту,
зробіть з мого Тризуба вила чорту, —
паліть і бийте!...
...Грай, музико, грай!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481877
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Олександр Пахнющий