Мамо, чому ж сьогодні плаче небо?
І раптом стало холодно мені.
Чому приходжу я до дому,
А в тебе чорна хусточка на голові?
Чому сидить і плаче батько?
Ніколи в нього сліз не бачив на очах.
Чому труна стоїть у хаті?
Чому я бачу, мамо, весь цей жах?
Я повернувся, я вже вдома, нене!
Та обійми ж, скажи, що це не я!
Лежу в труні, і стала вже для мене -
Пухом, України – ненечки земля.
Вибач, матусю, за твої страждання
За весь оцей біль, що тобі я приніс.
Я втратив життя та здобув покаяння -
З землі української корнем проріс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481636
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Познанський Дмитро