Я зник, та ніхто цього, навіть не помітив.
Я вірив, та не розділив ніхто моєї віри.
Під дверима залишили вже зів*явші квіти,
Чи то вже я давно не покидав квартири.
Я в грудях, інколи, відчуваю дивний біль.
Він віддає відлунням прямо в скроні,
Проходячи всім тілом, потрапляє в ціль.
І душа навіки залишається в полоні.
І знаю, що ніхто не присвятить мені сонет,
Ніхто за мене й слова не замовить.
Лиш темрява намалює тьмяний мій портрет.
І тільки тиша моє ім*я промовить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481495
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Sep Ventus