Життя…

   Мабуть,  кожній  людині  є  над  чим  працювати  та  що  саме  удосконалювати  в  собі.  
В  першу  чергу  –  це  її  внутрішній  світ  та  світосприйняття.
   Всі  можуть  бачити,  як  ти  виглядаєш  ззовні,  але  дуже  мало  хто  знає,  що  коїться  у  твоїй  душі…  «У  всякого  своє  лихо,  і  в  мене  не  тихо.»  
Головне  –  вчасно  зізнатися  у  своїх  помилках,  зробити  певні  висновки  і  бути  чесним  перед  самим  собою.  Саме  в  цей  момент  варто  застосувати  найбільш  влучний,  на  мій  погляд,  афоризм  Г.Сковороди:  «Як  ліки  не  завжди  приємні,  так  і  істина  буває  сувора.»
Як  часто  ми  заплутуємося  у  власному  житті.  Вихід  із  ситуації  здається  неможливим.  Життя  стає  непотрібним…
І  лише  в  останню  мить,  коли  весь  світ  перетворюється  у  чорно  –  сірий,  без  будь  –  яких  яскравих  відтінків,  ми  згадуємо  рідних  і  близьких,  тих,  кому  нас  не  вистачатиме!!!  
       Настає  смуток…Пізніше  серце  починають  гріти  позитивні  думки  з  минулого.  Але  чи  можна  жити  минулим???  Знову  постає  питання.  Знову  потрібна  відповідь.  І  так  буде  завжди!!!  
       Врешті  –  решт  це  життя,  яке  готує  для  кожного  без  винятку  випробування  на  витривалість.  
       Часу  так  мало,  а  встигнути  треба  так  багато…
«Тоді  лише  пізнається  цінність  часу,  коли  він  втрачений.»
         Чому?  Чому  люди  не  цінують  дорогоцінні  хвилини  свого  життя?  Чому  не  борються  до  кінця,  до  останньої  миті  і  подиху???  
         Так.  Ми  досить  таки  часто  зустрічаємо  велику  силу  кохання  і  велику  силу  несправедливості.  Але  люди  продовжують  кохати,  а  на  світі  –  панувати  несправедливість.  Що  ж  переможе?  Передбачити  важко…  
       Прикро,  адже  більшість  сучасних  людей  переконані,  що  несправедливість  уже  володіє  світом,  а  слово  кохання  –  це  лише  вигадка…Ці  люди  вважають  себе  сильними,  тому  що  є  реалістами.  А  насправді  дуже  і  дуже  слабкі,  тому  що  втратили  надію  і  віру,  здалися  і  опустили  руки.  
                                                                               «Все  йде,  все  минає  і  краю  немає.»  
 Головне  завжди  пам`ятати  :
 «Солодке  пізнає  пізніше  той,  хто  може  проковтнути  неприємне!!!»

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481456
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: J.R.