Зачерпнути би водиці із криниці,
та прозорої, можливо, вже нема.
Кохає погляд привабливість дівиці,
Але байдужа цій красі душа...
Чи то вона осліпленна бажанням
Вкусити хоть частиночку гріха?!
Чи розчарована мірським стражданням,
Що без любові та без каяття...
Ой люде - люде, бережіте Душу,
У ній одній та істинна краса.
Нечисту воду,випити я мушу,
Допоки Бог не взяв на небеса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481357
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: Просто Сергій