Здається сильна, та все ж серце плаче,
Рветься душа, бурлить у тілі кров.
Невинна правда, мов той ворон кряче,
І ллється кров'ю в Україні знов.
Пройшла чума. Ті сильні чорні руки
Схватили душі, голови, блакить
Забрали в землю. Лишились лиш муки.
Страшенна біль в домівках гомонить.
Я вся тремчу. Сьогодні Україна
Розбита вщент. Невігластво, брехня...
Розбите серце Києва. Руїна.
Розсіялася знову тут стерня.
Хто ж знав, що буде кров пролита?
Хто ж знав, що брат у'бє свого?
Хто ж знав, що воля в нас забита?
Лиш знали: не стерпіти нам цього!
(с) Вікторія Цимбалюк
23.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481327
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: несвідомий