Почорнів світ в одну мить,
Ніхто те не чекав,
Вже батько у труні лежить,
За що життя віддав?
Ворожа куля? Ні, своя,
Влупила – знала ціль,
За що держить ката земля,
Який то рідним біль.
Батьку, пробач благає син,
За втрачене життя,
Лунає в церкві уже дзвін,
З ним стогне вся земля.
Не йому каятись, благати,
Геть не його вина,
Руки в крові вже не сховати,
Злякався сатана.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/584-pochorniv-svit.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481311
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: Антоніна Грицаюк