Скільки болю,скільки жалю у очах.
Скільки сліз комком у горлі стали.
Побратими,що вмирали на руках,
Своє життя за нашу волю віддавали.
Тепер вони не глянуть в материнські очі,
Що більше не чекають свого сина.
Не поцілують ніжних рук дівочих,
Які молилися у небо безупинно.
Вони ж бо правду в Україні хтіли.
Жили у мріях славних,при надії.
Вони ж кричати щиро так уміли:
Героям Слава! Слава Україні!
У пам’яті герої,у серцях навіки…
Плачуть у скорботі тисячі очей.
Розіллються слави повноводні ріки,
І залишать слід свій у серцях людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481293
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: Прокудіна Вікторія