Та що ж таке із нами, добрі люди?
Чому країна ця не вирветься із пут?
Знайдуться скрізь Каїни та Іуди,
Та ми весь час куштуємо суворий кнут.
Були татари,німці і османи,
За нас змагались Польща, Австрія, Москва,
Лилися кров в моря і океани,
Та Україна залишалася жива.
Пливли роки, ми падали й вставали,
Мільйони раз ми піднімалися з колін.
Нас мучили, гнали і катували,
Та так і не побачили низький уклін.
Забороняли нашу рідну мову,
Насаджували віру- кожен сам свою.
В нас забирали землю і свободу
І хлопців відправляли на чужу війну.
Морили голодом – і неодноразово.
Вбивали, били, засилали на Сибір.
Контролювали кожне наше слово,
Країна була в клітці, ніби звір.
Та потім незалежність наступила,
Здавалося б, ми вільні! Все! Наш час настав!
Та тут у нашу Неньку-Україну
Прийшло страшніше за усе – Євромайдан.
На наших землях навіть в часи волі
Хотіла влада лиш самозбагачення.
Та після різкого плювка на наші долі
Все інше вже не мало значення.
«Занадто довго ми в ярмі сиділи!»
«Занадто довго нас водили за носи!»
Повстав народ небаченої сили,
Що мав жагу до волі дивної краси.
Спочатку у ЄС стелили ми дороги,
В Європі ми хотіли світле майбуття.
Та коли знов об нас обтерли ноги,
Почалася війна…На смерть…Не на життя…
Але ж війна ця, люди, громадянська!
Свої своїх вбивають без вагань!
Адже правоохоронці, Беркут в масках
Також є українці, як учасники повстань!
Жорстокість знов панує в Україні.
Та тільки не чужа вже,а своя.
Майдан, держустанови…все в руїнах!
Оплакала загиблих не одна сім’я…
Тож зупиніть це! Припиніть насилля!
Бо ж ваші шкури вже нічого не спасе!
Бо ж люди вам нічого не зробили…
Бо ж люди щастя хочуть…тай усе.
Покиньте егоїзм ваш,я благаю!
Дасте ви людям дихати чи ні?
Зайшла далеко надто ваша зграя..
Бо ж Україна зараз дійсно у вогні.
©Ткач Наталія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481176
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Tkach Nataliya