Життя триває. Все живе на світі.
І людський гомін, і дитячий сміх.
Але жіночі очі оповиті
Нестерпним горем, спільним для усіх.
Вже не побачить чийсь синок єдиний.
Вже не почує співи солов'я.
І не зведе в своїм житті родини,
Бо вся країна вже його сім'я.
Бо він пішов. Назавжди став героєм
Ціною власного свого життя.
Але лишився нашим тяжким горем,
Сльозами, молитов та каяття.
Життя триває. Всі ми будем жити.
Я сподіваюсь, краще, ніж тепер.
Уклін матері, що встигла посивіти,
Того героя, що за нас помер!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481143
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Лунная соната