Не дощ , не сніг на землю рідну ллється.
Не сміх, а плач у просторі дзвенить.
О , крове рідна, серце розірветься
Як я згадаю смерті вашої мить.
Собі ніколи не пробачу,
Що з вами в ту мить не була.
Коли когось із вас побачу
Вклонюся до землі теплом чола.
Пам'ятайте люди влади і не влади.
Як красти будете - згадайте барикади.
Як свій народ за гроші продасте.
Ви у вогні пекельнім згорите!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481129
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Олена Гаврик