Я вдихаю все менше кисню
У легенях все більш СО2
Знову я між світами висну
Менше значимі стали слова
Я вдихаю все менше кисню
І пожовклою стала трава
Стали стертими вчинки і вісті
Ейфорія в полон забрала
Не цікавлять не люди, не душі
Час невпинно ступає вперед
Ніч сивіє на білій подушці
За межею невтрачених бід
Я не буду тримати образи
Так хотілося в небо злетіть
Наостаннє прошу тебе, Боже,
Дай же сили навчитись любить
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481033
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Амелия