Людям доводилося куштувати правду життя,
Гірку, непримиренну, але водночас необхідну.
Коли б вони знали раніше, була б збережена їх душа,
І вони б не згадували про любов, обома обіцяну.
Ти так і не вберіг мої руки від постійного холоду.
Опустив театральну завісу всіх колишніх почуттів.
Став до мене спиною і ніколи не чув мого голосу.
Шукав іншого, а, натомість, намалював купу тупих кутів.
Але кохання – це не теорема чи вивчене доведення.
Це поняття не зазубрити, і аж ніяк не пояснити.
Це битва, яка кожним з самого початку програна.
Гарантована поразка, з якою потрібно людині жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481000
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Ірен Сьомик