О, Боже, скарай! Не прости! Не помилуй!
На палю покути убивць посади!
Весь гнів свій і всю свою праведну силу
На голови їхні без жалю пусти.
Винищуй, виполюй, виорюй ману сю!
Мамону сю темну видзьобуй вогнем,
Аби на століття відлуння велося,
Аби заглушив Ненчин біль вражий стен.
Не слухай брехливого сонму покори,
Нещирого каяння тинну ясу...
Здвигнулися нині і ріки, і гори,
Вознесли розпуку увись голосну.
О, Боже, скарай! Пресвятою рукою
Свій меч гостролезий пусти в круговерть,
Бо чесною платою, чесною мстою
Катам за знущання буває лиш смерть!
(21.02.14)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480836
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2014
автор: Леся Геник