Здається так,
Що все кругом погане.
Нічого світлого у людях
Більш нема.
Що навкруги всі люті.
Люті не на себе -на усіх.
Сам свою могилу розриваю,
Сам туди лягую, та питаю,
Ой, чому ж так гину рано?
Чому доля так спідкала?
Нащо ж очі голубії,
Як немає в мене мрії.
Закидаю трохи яму,
Потім ляжу, поридаю.
День не день,
А ніч не ніч.
Краще вмерти,
Ніж так жить.
Дує вітер на Вкраїну,
Поставали всі могили.
Подивились,
Матір мила,
Що ж то роблять,
Ції свині.
НедОлюди, все купили,
А Божого Слова не вчили.
Звичайно, коли їм читати,
Їм треба людей катувати.
Схаменіться, юродиві!
Покарає Божа Сила.
Куди ви далі,
Тіки пекло.
А навкруни усе палає
Уся країна стогне,
Спокою бажає.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480747
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Т.Щирий