Брат на брата дивиться ізвисока
і руку підіймає рішуче та завзято,
в душі не зосталось ні променю тепла,
бо смерть людини не печаль, а свято.
Палає славний Київ, димом горить,
кров і сльози - вже давно одна ріка,
і в змученому серці кожен нерв щемить,
а свобода на смак гірка, дико гірка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480584
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2014
автор: Наталя Кушнір